Урок 7
Тема: Протидія торгівлі людьми.
1. Протидія торгівлі людьми.
Політична карта постійно змінюється: зникають і виникають нові держави, змінюються кордони вже існуючих країн, перемінюються назви. На сучасній політичній карті світу налічується 236 країн і територій. Тобто час ішов, багато чого змінювалось, виникали чи зникали цілі держави. Але було дещо, що переслідувало людство віками. І сьогодні ми ніби живемо в цивілізованому світі, але в ньому, на жаль, лишаються негативні сліди ще античних часів.
Рабство виникло на рубежі 4 і 3-го тисячоліть до н.е. у найбільш розвинутих тоді країнах Азії та Африки, а найвищого свого розвитку досягло у Стародавній Греції і Стародавньому Римі. Сьогодні Загальна декларація прав людини твердить: «Ніхто не повинен бути у підневільному стані; рабство і работоргівля забороняються в усіх видах».
Уперше термін «біле рабство» з’явився на початку двадцятого століття. Пізніше поняття «білого рабства» поширилось на торгівлю «живим товаром» загалом.
Торгівля людьми — це сучасна форма рабства, яка є кримінальною діяльністю і злочином проти людяності. Людей обманюють, дезінформують, вербують, перевозять в інші країни, відбирають документи, застосовують силу і примушують до тяжкої праці. Торгівля людьми є дуже прибутковою справою. Вона тісно пов’язана з незаконним обігом зброї та наркотиків.
Комісія ООН з питань боротьби з міжнародною злочинністю вважає торгівлю людьми третьою за своїми масштабами категорію організованої злочинності, що поступається лише нелегальній торгівлі наркотиками і зброєю. За оцінками комісії, щорічні прибутки цього кримінального бізнесу становлять більше дванадцяти мільярдів доларів.
Насправді поняття «торгівля людьми» охоплює широке коло соціальних явищ. Предметом торгівлі може бути будь-яка особа незалежно від статі й віку: чоловіки – з метою експлуатації праці; діти – з метою використання в жебрацтві; будь-які особи – для вилучення і трансплантації органів.
Це явище є глобальним, тобто його можна спостерігати в багатьох країнах світу, особливо в тих регіонах, де ведуться війни, наявні економічні кризи, політична нестабільність. Людей, які опинилися в скрутних умовах, привертає можливість поліпшення свого життя в інших країнах, а негідні люди зі злочинними намірами користуються нагодою, щоб обманути їх і заробити на цьому брудні гроші. Жертва змушена працювати проти своєї волі, під погрозою насильства. Інколи це робота хатньої прислуги або сільськогосподарська праця. Можна опинитися на заводах, у закладах громадського харчування, в інших сферах послуг.
Етапи торгівлі людьми
1) Першим етапом торгівлі людьми є вербування, він нерозривно пов’язаний з наступним та створює сприятливі умови для їх реалізації.
У широкому значенні вербування – це схилення людини до згоди на її використання в якості виконавця певних видів робіт або надання послуг. Цей етап може здійснюватися шляхом повного чи часткового обману майбутньої жертви, так і у насильницький спосіб.
У першому випадку людині, наприклад, обіцяють працевлаштування у певній сфері, а потім змушують займатися іншою діяльністю, у другому – особа хоча і знає, чим вона буде займатися, однак її обманюють стосовно умов праці або країни призначення, у третьому – застосовуються засоби примусу (в т.ч. викрадення), коли людина не може виявляти свою волю.
2) Переміщення людини – це зміна її перебування шляхом перевезення та іншого переміщення її як через державний кордон країни, так і в межах території країни. Воно може бути відкритим чи таємним, примусовим чи добровільним, легальним чи нелегальним. Нерідко жертв переміщення укривають (переховують в спеціальних приміщеннях, не випускають за територію, змінюють зовнішність).
3) Наступний етап торгівлі людьми – передача людини, яка є об’єктом торгівлі, до рук покупця або його представників. Таким чином, здійснюється акт купівлі-продажу, в результаті якого жертва переходить у власність іншої людини.
4) Кінцевим етапом торгівлі людьми є експлуатація людини.
Торговці людьми перш за все звертають увагу на тих, хто опинився в ситуації незахищеності: бездомних, підлітків, які втекли з дому, людей із наркозалежністю, біженців, тимчасово безробітних, які шукають хоч якийсь заробіток. Обманщики обіцяють їм працевлаштування, освіту, щасливий шлюб, краще життя, а потім змушують до тяжкої роботи, заняття проституцією і жебрацтвом. Обдурена людина зазвичай дізнається про справжній характер своєї роботи запізно — тоді, коли вона вже перебуває у примусовій ситуації, з якої вириватися складно і небезпечно. На жаль, сучасна Україна теж зіткнулася з проблемою торгівлі чоловіками, жінками та дітьми.
Не обов’язково їхати за кордон, щоб впасти в залежність від експлуататорів. За статистикою МОМ, 4% постраждалих від торгівлі людьми потрапили в рабство в межах України.
Діти - це одна з найбільш уразливих верств населення. Для того, щоб потрапити у рабство, їм не потрібно перетинати кордон-пройдіться лиш по вулицям великого міста і зверніть увагу на дітей-жебраків…
Торгівля дітьми означає будь-який акт або угоду, внаслідок яких дитина передається будь-якою особою особі за винагороду або інше відшкодування.
Дитина - особистість, яка перебуває в процесі активної соціалізації, але не може відстоювати свої інтереси на рівні дорослого - у нормативно-правовому й психологічному відношенні.
Дитина може сприймати своє становище «жертви» як належне; головними об'єктами торгівлі дітьми виступають: немовлята; діти молодшого шкільного і дошкільного віку; підлітки; юнаки і дівчата; головними суб'єктами торгівлі дітьми виступають: батьки, посадовці, інші особи.
Діти можуть продаватися за межі країни, а можуть переміщуватись у її межах. Продаж в межах країни менш поширене явище, ніж за кордон. Але якщо таке трапляється, то це, як правило, переміщення із сільської місцевості до промислових міст або міст туристичного спрямування чи місць поблизу великих будівництв, зупинок вантажівок, портів та військових баз.
Торгівля дітьми карається позбавленням волі на строк від 8 до 15 років (стаття 149, Кримінальний Кодекс України).
Незаконне використання дитини може мати такі форми:
1) Комерційна сексуальна експлуатація дітей.
2) Примушування чи втягнення дітей у заняття проституцією.
3) Дитяча порнографія.
4) Експлуатація дитячої праці.
5) Втягнення неповнолітніх осіб у злочинну діяльність.
6) Усиновлення в комерційних цілях.
7) Насильницьке донорство щодо неповнолітніх осіб.
8) Втягнення неповнолітніх у збройні конфлікти
Як захистити Україну від торгівлі людьми?
По-перше, треба роз’яснювати людям сутність, форми та наслідки торгівлі людьми, показувати шляхи виходу з кризової ситуації.
По-друге, здійснювати юридичну допомогу в перевірці благонадійності потенційних закордонних роботодавців.
По-третє, інформувати населення про норми законодавства з попередження торгівлі людьми і покарання за її здійснення.
2. Дитяча безпритульність і бездоглядність.
Безпритульність — це відсутність у дітей і підлітків місця проживання або місця перебування. Безпритульність виникає в результаті воєн, революцій, голоду, стихійних лих, епідемій та інших потрясінь, що тягнуть за собою сирітство дітей. Причинами зростання безпритульності можуть виступати також економічні кризи, безробіття, конфліктна обстановка в родині, пияцтво батьків. У сучасному світі до цих причин додалися ще зростання міст і міграція населення.
Бездоглядні діти — це діти, які мають визначене місце проживання, але вимушені перебувати на вулиці більшу частину дня, а іноді й ночі, у результаті неспроможності батьків або опікунів (родичів, бабусь, дідусів) матеріально забезпечувати їх.
Безпритульні й бездоглядні діти мають батьків. Ці батьки бувають алкоголіками, наркоманами, злочинцями, безробітними. Діти тікають з родин від побоїв, знущань і голоду. Але тікають на вулицю не тільки діти бідняків і алкоголіків, дедалі частіше безпритульними стають діти, чиї батьки поїхали за кордон заробляти гроші.
Але будь-який безпритульний завжди мріє жити нормальним життям у нормальній родині.
Відмітними ознаками безпритульності є:
• повне припинення зв’язку з родиною, батьками, родичами;
• проживання в місцях, непризначених для людського житла;
• добування засобів до життя сумнівними способами, що не є прийнятними в суспільстві (жебрацтво, крадіжки).
В Україні налічується приблизно 30 000 безпритульних дітей. Вони живуть на горищах, у підвалах, у каналізаційних тунелях. Для того щоб вижити, вони змушені якось заробляти гроші: займаються жебрацтвом, збирають і здають пляшки, підробляють на вокзалах «носіями» і «продавцями», здійснюють дрібні крадіжки. Серед них є і злочинці, які грабують ровесників, є наркомани. Якщо вони як і раніше спілкуються з однолітками зі свого колишнього будинку, двору чи вулиці, то втягують багатьох підлітків у незаконний обіг наркотиків.
З безпритульністю борються за допомогою створення дитячих будинків і притулків. Усиновлення, опіка та піклування теж можуть скоротити кількість безпритульних.
3. Небезпека залучення до деструктивних соціальних угруповань.
У 1955 р. американець на ім'я Джим Джонс створив організацію, у якій усі його послідовники повинні були беззаперечно виконувати його накази і поклонятися йому. Одного дня Джонс зібрав своїх прихильників і переконав їх вчинити масове самогубство. У результаті понад 900 осіб, серед яких було 270 дітей, загинуло, випивши отруту.
Кожна людина має навчитися захищати своє життя, у тому числі й від дій деструктивних соціальних угруповань, які є по суті релігійними сектами. Але для того щоб захиститися, слід знати, чим саме небезпечна секта та які прийоми використовують сектанти.
Секта являє собою групу людей, яка перебуває в повній залежності від тих, хто її організував і очолює.
Різним людям у сектах завжди говорять різне: тим, хто до неї не належить, — одне, тим, хто нещодавно до неї приєднався, — друге, а повноправним членам — третє. Не важко здогадатися, що повну картину бачить тільки людина, яка організувала секту. Саме в її розпорядженні перебувають і всі матеріальні блага секти. Тобто вона експлуатує людей, маючи завдяки їхній праці власний прибуток.
У сектах практикують цілу систему способів контролю за поведінкою, думками, емоціями й почуттями її членів. Завдяки такій «обробці» учасників секти її керівник є для них беззаперечним авторитетом і має над ними абсолютну владу.
Зважаючи на те, що існують досить небезпечні секти, які у своїй діяльності не бояться іти на вбивства, шантаж та вдаються до шахрайства, то така промивка мізків тільки на руку її керівнику. Особливо небезпечними є секти магічні, які дозволяють жертвоприношення. Завдяки грамотному психологічному впливу на свідомість, у людей злітають всі моральни гальма і вони вже не вважають вбивство чимось жахливим. Але на щасьтя таких організацій не так багато. В основному їх діяльність направлена на те, що людина приносить вагому частину свого майна в фонд "церкви" в якості пожертви і повністю підкоряється її керівникові.
Деструктивні соціальні угруповання характеризуються наявністю культової ідеології і застосуванням технік контролю свідомості до своїх членів. Такі угруповання є зазвичай закритими організаціями, діяльність яких спрямована на пригнічення особистісної неповторності та індивідуальності людей.
4. Загроза тероризму
Слово «тероризм» походить від латинського слова terror — страх, жах.
Тероризм — це метод, за допомогою якого організовані група або партія намагаються досягти своєї мети, використовуючи насильство. Для нагнітання страху терористи застосовують такі дії, як вибухи й підпали житлових та адміністративних будинків, магазинів, вокзалів, захоплення заручників, автобусів, викрадення літаків.
Тероризм постає на підґрунті суспільних протиріч політичного, соціального, територіального, національного й світоглядного характеру. Жертвою терору може стати будь-яка людина — від помітного політичного діяча до звичайного школяра. Так, під час захоплення заручників у школі № 1 міста Беслан (Північна Осетія), що відбулося 1 вересня 2004 р., терористи утримували в приміщенні школи понад 1100 дітей упродовж трьох днів. У результаті штурму 331 заручник загинув, близько 500 отримали поранення.
Основи самозахисту під час терористичних актів
Будь-який терористичний акт пов’язаний з небезпекою для здоров’я й життя людей. Але цим небезпекам можна протидіяти. Терористичні акти можуть бути різними за своїм характером, тому способи самозахисту відрізняються в кожній конкретній ситуації. Розгляньмо деякі з них.
1) Будь-який предмет, знайдений на вулиці, у під’їзді, у школі, може становити загрозу для життя. Якщо ви знайшли підозрілий предмет у громадському транспорті, то спитайте в людей, які перебувають поруч, чий це предмет і хто міг його лишити. Якщо власника не встановлено, негайно повідомте про знахідку водієві або машиністу.
2) Якщо ви потрапили в перестрілку на вулиці, слід лягти, роззирнутися навсібіч, обрати найближче укриття й спробувати дістатися до нього, не зводячись на повний зріст. Укриттям можуть бути виступи будинків, пам’ятники, бетонні стовпи, бордюри, канави тощо.
Якщо ви потрапили в перестрілку в приміщенні, можна сховатися у ванній кімнаті або лягти на підлогу.
3) На жаль, поширеною «зброєю терору» стала також практика захоплення терористами дітей.
Якщо ви стали заручником терористів, не робіть дій, які можуть спровокувати нападників скористатися зброєю. Мовчки змиріться з тим, що вас позбавили волі, ображають, принижують. Не дивіться в очі злочинцям, не поводьтеся зухвало. Якщо вас зв’язали або вам закрили очі, спробуйте розслабитись, дихайте глибше. Виконуйте вимоги злочинців, не заперечуйте їм, не ризикуйте своїм життям, не панікуйте.
Перш ніж що-небудь зробити, спитайте дозволу (сісти, встати, попити, сходити в туалет тощо). Поводьтеся спокійно, не бійтеся звертатись зі спокійними проханнями про те, чого дуже потребуєте (наприклад вийти в туалет).
Під час звільнення лежіть на підлозі обличчям донизу, голову закрийте руками, не рухайтеся, тримайтеся якомога далі від дверей і вікон. У жодному разі не біжіть назустріч працівникам спецслужб або не тікайте від них.
5. Домашнє завдання
1) Зробити конспект
2) Виконати тестові завдання
Код доступу 834078
посилання
join.naurok.ua
join.naurok.ua
Увага!!! Тест активний до 9 травня до 12.00
Немає коментарів:
Дописати коментар